1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розтинати

розтина́ти

-аю, -аєш, недок., розтяти і розітнути, -зітну, -зітнеш; мин. ч. розтяв, -тяла, -тяло і розітнув, -нула, -нуло; док., перех.

1》 Розрізати на частини, шматки, пласти або скиби.

|| Розрубувати, розсікати на частини, шматки ударом чогось гострого.

|| Розрізати з'єднані разом сторінки книги, журналу і т. ін. так, щоб їх можна було перегортати.

|| Рухаючись по воді, розганяти її обабіч.

|| Швидко рухаючись, розсікати повітря.

|| перен. Порушувати (тишу, спокій) чим-небудь.

|| Різко лунати (про звук).

|| Раптово освітлювати вузькою смугою, променем світла, блискавки і т. ін.

|| перен. Морально мучити, терзати, завдаючи болю, страждань.

2》 перен. Переділяти що-небудь на частини; роз'єднувати, розчленовувати.

|| Проходити, пролягати і т. ін. через що-небудь, перетинаючи, розділяючи його.

|| Заподіювати рану (рани); ранити.

|| Робити розріз на тілі, анатомувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтинати — розтина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розтинати — Тяти, сікти; розрізувати, перетинати, перерізувати; (шаблею) розрубувати; (воду) розбивати; (тишу) різати; (небо) розкраювати, розпанахувати; (труп) анатомувати; (щось на частки) ділити, переділяти. Словник синонімів Караванського
  3. розтинати — див. різати Словник синонімів Вусика
  4. розтинати — РОЗТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТЯ́ТИ, РОЗІТНУ́ТИ, зітну́, зітне́ш; мин. ч. розтя́в, тяла́, ло́ і розітну́в, ну́ла, ло; док., що, рідко кого. 1. Розріза́ти на частини, шматки, пласти або скиби. Розтинаючи землю плугами, напружено рокочуть трактори (І. Словник української мови у 20 томах
  5. розтинати — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. розтинати — Розтина́ти, -на́ю, -на́єш; розтя́ти, розітну́, -неш; розтя́тий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розтинати — РОЗТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТЯ́ТИ і РОЗІТНУ́ТИ, зітну́, зітне́ш; мин. ч. розтя́в, тяла́, ло́ і розітну́в, ну́ла, ло; док., перех, 1. Розрізати на частини, шматки, пласти або скиби. Розтинаючи землю плугами, напружено рокочуть трактори (Вол., Сади.. Словник української мови в 11 томах