розтинати

РОЗТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТЯ́ТИ, РОЗІТНУ́ТИ, зітну́, зітне́ш; мин. ч. розтя́в, тяла́, ло́ і розітну́в, ну́ла, ло; док., що, рідко кого.

1. Розріза́ти на частини, шматки, пласти або скиби.

Розтинаючи землю плугами, напружено рокочуть трактори (І. Волошин);

Панисько наблизився до свині і своїм ножем розтяв на ній посторонки (І. Франко);

// кого, що. Розрубувати, розсікати на частини, шматки ударом чогось гострого.

Розтинати тушу забитої тварини;

// Розріза́ти з'єднані разом сторінки книги, журналу і т. ін. так, щоб їх можна було перегортати.

Пройшла [посилка] через цензуру, хоч там її навіть не розгортали, не передивлялись, карток не розтинали (М. Коцюбинський);

На другий день застаю вже тільки саму ученицю: .. на отоманці лежить.., в руках книжка, щойно розтинає картки (Уляна Кравченко);

// Рухаючись по воді, розганяти її в сторони від себе.

Яхта розтинала воду з дивовижною швидкістю (В. Собко);

Відпливає пароплав. Розтинає хвилі (Г. Бойко);

// Швидко рухаючись, розсікати повітря.

Біжать, минають нас машини скорі, Повітря розтинаючи грудьми (П. Дорошко);

Звилися в ніжно-блакитну глибінь злякані качки та гуси, стрімко понеслися над луками, розтинаючи покривало ранкового туману (О. Бердник);

З пронизливим свистом, загравши на сонці сліпучими срібними бризками, повітря розітнули леза шабель (Н. Рибак);

// перен. Порушувати (тишу, спокій) чим-небудь.

Кілька гучних випалів один по одному розтяли причаєну тишу ночі (Ю. Смолич);

// Різко лунати (про звук).

Різкий довгий свист розітнув повітря (О. Донченко);

// Раптово освітлювати вузькою смугою, променем світла, блискавки і т. ін.

Блискавки раз за разом розтинали темряву (М. Трублаїні);

Темряву ночі розтяв яскравий промінь (Д. Ткач);

// перен. Морально мучити, терзати, завдаючи болю, страждань.

Палив нам душу розпач .. І серце розтинав, мов гострий меч (Леся Українка);

Іноді запитання шматували його, вивертали, розтинали, четвертували (О. Довженко);

Над чорнотою, над безоднею гойдається туга, пекельний понурий гнів і ніжна печаль, що розтинає серце... (І. Багряний);

Навіщо ж, весно, ти так пишно розцвіла, На зорі серденько без жалю розтяла? (П. Грабовський).

2. Порушувати цілісність чого-небудь, роблячи надріз.

Рубін розтяв цей [з дерну] вал в двох місцях і вирізану пластину відсунув набік (І. Сенченко);

// Заподіювати рану (рани); ранити.

Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи, і з них, як із джерела, била ясна кров (О. Гончар);

// Робити розріз на тілі, анатомувати.

Галина оперувала .. шофера, розтинала йому груди, щоб дістатися до серця (О. Копиленко);

– Боюсь, це той випадок, коли про дослідження ніхто не згадає. Запізнимось-бо з операцією – доведеться розтинати труп (Ю. Шовкопляс);

– Я не хочу, щоб мій труп мацали й розтинали люди (В. Підмогильний);

Медицина вміє не тільки відрізати вам пальця, ногу чи розітнути черево, може, коли треба – проникнути у ваш мозок (Ю. Смолич).

3. перен. Ділити що-небудь на частини; роз'єднувати, розчленовувати.

У місячні ночі срібно-синюватий промінь, наче лезо довгого меча, розтинав навпіл кімнату (Н. Рибак);

Дніпро ввижається мені Ясною блискавицею, Яка упала на ліси, На степові простори І розітнула навскоси Стрімкі зелені гори (М. Нагнибіда);

Синє прозоре небо розтинали сірі вервечки птаства (М. Рудь);

Нелегко навіть вгадати майбутні береги каналу, між якими ще тільки ходять бульдозери, .. вибираючи ґрунт з того місця, де буде русло, розтинаючи його впоперек глибочезними траншеями-штреками (О. Гончар);

// Проходити, пролягати і т. ін. через що-небудь, перетинаючи, розділяючи його.

То знову дорога над озером мчить, То скелі навпіл розтина (М. Гірник);

В низах річища Чу, розтинаючи його на три частини, здіймаються гребні підземного кам'яного хребта (Ю. Смолич).