1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розтуляти

розтуля́ти

-яю, -яєш і рідше розтулювати, -юю, -юєш, недок., розтулити, -тулю, -тулиш, док., перех.

1》 Розтискати, розмикати що-небудь стиснуте, зімкнуте.

|| Розпрямляти, розслабляти що-небудь складене, зігнуте, стулене. Розтуляти рот.

2》 розм. Розкривати, розгортати що-небудь закрите, згорнуте.

3》 Розсовувати частини, краї чого-небудь, відслоняти щось, відкриваючи те, що було закрите, затулене.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтуляти — (розводити на відстань щось зімкнуте) рознімати, (повіки) розплющувати, розмикати, (рота) роззявляти, (зуби) розціпляти. Словник синонімів Полюги
  2. розтуляти — розтуля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. розтуляти — РОЗТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідше РОЗТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., що. 1. Розтискати, розмикати що-небудь стиснуте, зімкнуте. – Розмов – мало, – майже не розтуляючи рота, сказав він (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. розтуляти — ВІДКРИВА́ТИ (знімаючи, відгортаючи якесь накриття, заслону з кого-, чого-небудь, робити його видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИ, ВІДСЛОНЯ́ТИ, ВІДСЛО́НЮВАТИ, ВІДТУЛЯ́ТИ, РОЗТУ́ЛЮВАТИ, РОЗТУЛЯ́ТИ, РОЗХИЛЯ́ТИ, ОГО́ЛЮВАТИ, ОГОЛЯ́ТИ. — Док. Словник синонімів української мови
  5. розтуляти — Розту́лювати, -ту́люю, -люєш і розтуля́ти, -ля́ю, -ля́єш; розтули́ти, -тулю́, -ту́лиш, -ту́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розтуляти — РОЗТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідше РОЗТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., перех. 1. Розтискати, розмикати що-небудь стиснуте, зімкнуте. — Розмов — мало,— майже не розтуляючи рота, сказав він (Шовк. Словник української мови в 11 томах