розцвітати
розцвіта́ти
-аю, -аєш, недок., розцвісти, -іту, -ітеш, док.
1》 Починати цвісти, вкриватися квітами (про рослини); зацвітати.
|| Розпускатися (про квітки).
2》 перен. Вступати в пору розквіту (у 2 знач.).
|| Ставати свіжим, гарним; починати краще виглядати.
|| Відчувати радість, приємність, насолоду.
|| Ставати усміхненим, веселим.
|| Сповнюватися радістю, приємністю, насолодою (про серце, душу).
3》 перен. Успішно розвиваючись, досягати розквіту, піднесення.
|| Проявлятися повною мірою (про талант, майстерність і т. ін.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розцвітати — розцвіта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розцвітати — Розквітати, зацвітати; (- цвіт) розпукати|ся|, розпукуватися, розпускатися; П. процвітати, просперувати, розвиватися; (- хист) розкриватися; док. РОЗЦВІСТИ, розмаїтися. Словник синонімів Караванського
- розцвітати — див. цвісти Словник синонімів Вусика
- розцвітати — РОЗЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЦВІСТИ́, іту́, іте́ш, док. 1. Починати цвісти, вкриватися квітами (про рослини); зацвітати. Червоний, великий мак розцвітав у городі (Н. Кобринська); Цвіли сади. Словник української мови у 20 томах
- розцвітати — як мак цвіте́ (процвіта́є, розцвіта́є і т. ін.). Гарний, вродливий, здоровий (про людину, людей). Такий зробивсь несміливий, мовчазний, аж жаль бере: чолов’яга, як мур, як мак цвіте, ще краще, ніж парубком був, а якийсь приголомшений (Дніпрова Чайка)... Фразеологічний словник української мови
- розцвітати — I. ЗАЦВІТА́ТИ (про рослини — починати цвісти, вкриватися квітами), ЗАКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ, РОЗКВІТА́ТИ, ЗАКВІТО́ВУВАТИ рідше. — Док.: зацвісти́, закві́тнути, розцвісти́, розкві́тнути, заквітува́ти. Словник синонімів української мови
- розцвітати — Розцвіта́ти, -та́ю, -та́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розцвітати — РОЗЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЦВІСТИ́, іту́, іте́ш, док. 1. Починати цвісти, вкриватися квітами (про рослини); зацвітати. Червоний, великий мак розцвітав у городі (Кобр., Вибр., 1954, 196); Цвіли сади. Словник української мови в 11 томах
- розцвітати — Розцвіта́ти, -та́ю, -єш сов. в. розцвісти́, -ту́, -те́ш, гл. Расцвѣтать, расцвѣсти. То не вишня-черешня розцвітає. Чуб. Словник української мови Грінченка