розцвітати

РОЗЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЦВІСТИ́, іту́, іте́ш, док.

1. Починати цвісти, вкриватися квітами (про рослини); зацвітати.

Червоний, великий мак розцвітав у городі (Н. Кобринська);

Цвіли сади. Одні квіти змінювались іншими, розцвітали й в'янули, залишивши насіння в плодах (О. Довженко);

Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки одягли (О. Олесь);

// Розпускатися (про квітки).

Троянди паморозь іскристо-сиза вкрила, Хоч бідні пуп'янки ще прагнуть розцвісти (М. Рильський);

* Образно. Розцвітали, як квіти, гарні слова (М. Коцюбинський);

Жовтіє лист, і щастя розцвітає, нема йому ні гранів [граней], ані дна... (В. Сосюра).

2. перен. Вступати в пору розквіту (у 2 знач.).

В ті дні, коли в садах Ліцея Я безтурботно розцвітав, .. Край вод прозорчастих мені З'явилась Муза навесні (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Росла собі та виростала І на порі Марія стала... Рожевим квітом розцвіла В убогій і чужій хатині (Т. Шевченко);

// Ставати свіжим, гарним; набувати гарного вигляду.

Тут Микоша, як завжди на волі, просто розцвітав (О. Полторацький);

Мелашка розцвіла і стала повніша на виду (І. Нечуй-Левицький);

Жінка .. розцвіла, мов польова рожечка (Ірина Вільде);

// Відчувати радість, приємність, насолоду.

– Зроду не пив такої доброї кави .. – Маруся розцвітала (Г. Хоткевич);

Другого дня трапилась подія, яка безмежно схвилювала й порадувала Сеспеля. Дивлячись на нього, й Іван також розцвітав радістю (Ю. Збанацький);

Не судилося нам українцям розцвісти у житті. Все у нас було для цього і земля, і багатства, і люди чесні, і трудящі, і здорові, і красиві. Всім узяли (О. Довженко);

// Ставати усміхненим, веселим.

Він оглянувся незадоволено і зараз же розцвів усмішкою (Ю. Яновський);

// Сповнюватися радістю, приємністю, насолодою (про серце, душу).

Хотів тебе зустріти я так зло, і на вустах були слова докору... А ти прийшла – і серце розцвіло (В. Сосюра).

3. перен. Успішно розвиваючись, досягати розквіту, піднесення.

Розцвітає під зорями гулом будівництво у місті й селі (В. Сосюра);

У процесі натхненної праці народився й розцвів створений Остапом Вишнею новий жанр – усмішка (з навч. літ.);

// Проявлятися повною мірою (про талант, майстерність і т. ін.).

4. перен. Набувати поширення; процвітати.

У країнах з тоталітарним режимом розцвітає спорудження палаців, пам'ятників .. – і завжди за рахунок зниження рівня життя народу (з газ.).

◇ (1) Кві́том розцвіта́ти – пишно розвиватися; буяти.

На тому сподіванні квітом розцвітають надії (М. Стельмах).