1. Великий тлумачний словник сучасної мови

самодіяльний

самодія́льний

-а, -е.

1》 Який ґрунтується на активних самостійних діях (перев. про організацію, орган і т. ін.).

|| Який діє за власним бажанням, за особистою ініціативою.

|| Який здійснюється за почином мас.

2》 Стос. до самодіяльності (у 2 знач.).

3》 спец. Який займається будь-якою діяльністю, що дає заробіток; той, хто має самостійний заробіток.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самодіяльний — самодія́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самодіяльний — САМОДІЯ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який ґрунтується на активних самостійних діях (перев. про організацію, орган і т. ін.). Самодіяльна громадська організація; // Який діє за власним бажанням, за особистою ініціативою. Словник української мови у 20 томах
  3. самодіяльний — Самодія́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. самодіяльний — САМОДІЯ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який грунтується на активних самостійних діях (перев. про організацію, орган і т. ін.). Всесоюзна Ленінська Комуністична Спілка Молоді — самодіяльна громадська організація молоді, активний помічник і резерв партії (Статут КПРС... Словник української мови в 11 томах