1. Великий тлумачний словник сучасної мови

самотіти

самоті́ти

-ію, -ієш, недок.

1》 Бути розташованим, стояти відокремлено, ізольовано від кого-, чого-небудь.

2》 рідко. Жити одиноко, самотньо.

|| Бути, залишатися без догляду, уваги.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самотіти — самоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. самотіти — САМОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Бути розташованим, стояти відокремлено, ізольовано від кого-, чого-небудь. По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки (М. Коцюбинський); У лісах північної Волині самотіє самотою хуторець Діброва (з газ. Словник української мови у 20 томах
  3. самотіти — САМОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Бути розташованим, стояти відокремлено, ізольовано від кого-, чого-небудь. По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки (Коцюб., II, 1955, 317); У лісах північної Волині самотіє самотою хуторець Діброва (Літ. Укр., 30. Словник української мови в 11 томах
  4. самотіти — Самотіти, -тію, -єш гл. Жить уединенно. А я самотію у Новогрудку. Словник української мови Грінченка