1. Великий тлумачний словник сучасної мови

середняк

середня́к

-а, ч.

1》 іст. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку, обробляв її власними силами і займав проміжне становище між бідняком і куркулем.

|| у знач. збірн. Середняки; середняцтво.

2》 розм. Людина посередніх здібностей.

|| Працівник, що не відзначається високими показниками в роботі.

Ходити у середняках — а) належати до прошарку середнього селянства; б) бути працівником, що не відзначається високими показниками в роботі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. середняк — середня́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. середняк — див. скромний Словник синонімів Вусика
  3. середняк — СЕРЕДНЯ́К, а́, ч. 1. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку і обробляв її власними силами. – Скажи.., який із нього куркуль?... Словник української мови у 20 томах
  4. середняк — Середня́к, -ка́; -няки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. середняк — СЕРЕДНЯ́К, а́, ч. 1. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку, обробляв її власними силами і займав проміжне становище між бідняком та куркулем. — Скажи.., який із нього куркуль?... Словник української мови в 11 томах
  6. середняк — Середняк, -ка м. Сердцевина рога. см. осередок 1. Вас. 163. Словник української мови Грінченка