1. Словник української мови у 20 томах

середняк

СЕРЕДНЯ́К, а́, ч.

1. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку і обробляв її власними силами.

– Скажи.., який із нього куркуль? Наймитів не тримав, землі на слабенького середняка, в політику не ліз (Григорій Тютюнник);

Увечері в своєму невеличкому, охайному, з квітами на столі, кабінеті, Свирид Яковлевич провадив розмову з середняками (М. Стельмах);

Походженням із середняків;

// у знач. збірн. Середняки; середняцтво.

2. розм. Людина посередніх здібностей.

Хай я собі середняк від природи, а все одно не хочу, щоб мене за такого вважали. Уваги до себе вимагаю. Пошани! (І. Муратов);

// Працівник, що не відзначається високими показниками в роботі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. середняк — середня́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. середняк — див. скромний Словник синонімів Вусика
  3. середняк — -а, ч. 1》 іст. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку, обробляв її власними силами і займав проміжне становище між бідняком і куркулем. || у знач. збірн. Середняки; середняцтво. 2》 розм. Людина посередніх здібностей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. середняк — Середня́к, -ка́; -няки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. середняк — СЕРЕДНЯ́К, а́, ч. 1. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку, обробляв її власними силами і займав проміжне становище між бідняком та куркулем. — Скажи.., який із нього куркуль?... Словник української мови в 11 томах
  6. середняк — Середняк, -ка м. Сердцевина рога. см. осередок 1. Вас. 163. Словник української мови Грінченка