середняцтво
СЕРЕДНЯ́ЦТВО, а, с.
Прошарок сільського населення, що займає проміжне становище між біднотою і заможним челянством.
У “Брусках” Панфьоров тонко й глибоко схарактеризував і такий значний соціальний прошарок у селі 20–30-х років, як середняцтво (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- середняцтво — середня́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- середняцтво — -а, с., іст. Збірн. до середняк 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- середняцтво — Середня́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- середняцтво — СЕРЕДНЯ́ЦТВО, а, с. Класовий дрібнобуржуазний прошарок сільського населення, що займає проміжне становище між біднотою і куркульством. У «Брусках» Панфьоров тонко й глибоко схарактеризував і такий значний соціальний прошарок у селі 20 — 30-х років, як середняцтво (Рад. літ-во, 2, 1961, 60). Словник української мови в 11 томах