1. Словник української мови в 11 томах

середняцтво

СЕРЕДНЯ́ЦТВО, а, с. Класовий дрібнобуржуазний прошарок сільського населення, що займає проміжне становище між біднотою і куркульством. У

«Брусках» Панфьоров тонко й глибоко схарактеризував і такий значний соціальний прошарок у селі 20 — 30-х років, як середняцтво (Рад. літ-во, 2, 1961, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. середняцтво — середня́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. середняцтво — -а, с., іст. Збірн. до середняк 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. середняцтво — СЕРЕДНЯ́ЦТВО, а, с. Прошарок сільського населення, що займає проміжне становище між біднотою і заможним челянством. У “Брусках” Панфьоров тонко й глибоко схарактеризував і такий значний соціальний прошарок у селі 20–30-х років, як середняцтво (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. середняцтво — Середня́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)