середохрестя

середохре́стя

-я, с.

1》 Два бруски, дві планки і т. ін., з'єднані навхрест.

2》 діал. Роздоріжжя.

3》 церк. Те саме, що середопістя.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. середохрестя — середохре́стя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. Середохрестя — Середа Хрестопоклонного тижня — середина Великого Посту; Переполовення святої Чотиридесятниці Словник церковно-обрядової термінології
  3. середохрестя — див. роздоріжжя Словник синонімів Вусика
  4. середохрестя — СЕРЕДОХРЕ́СТЯ, я, с. 1. Два бруски, дві планки і т. ін., з'єднані навхрест. Сновигали [прикажчики] попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок (М. Стельмах). 2. діал. Роздоріжжя. 3. церк. Те саме, що середопі́стя. Словник української мови у 20 томах
  5. середохрестя — РОЗДОРІ́ЖЖЯ (розгалуження шляхів, стежок), РОЗПУ́ТТЯ, ПЕРЕПУ́ТТЯ, РО́ЗСТАНЬ, РО́ЗТІК, РОЗТО́КА, ПЕРЕ́ТИН, ПЕРЕХРЕ́СТЯ, СХРЕ́ЩЕННЯ, ПЕРЕХРЕЩЕННЯ, СХРЕ́СТЯ, РОЗХРЕ́СТЯ розм., СЕРЕДОХРЕ́СТЯ діал. (перев. Словник синонімів української мови
  6. середохрестя — Середохре́стя, -стя, -стю, -стям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. середохрестя — СЕРЕДОХРЕ́СТЯ, я, с. 1. Два бруски, дві планки і т. ін., з’єднані навхрест. Сновигали [прикажчики] попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок (Стельмах, І, 1962, 186). 2. діал. Роздоріжжя. 3. церк. Те саме, що середопі́стя. Словник української мови в 11 томах
  8. середохрестя — Перетин середньої нави і трансепту в базилікальній культовій будівлі або центральне ядро хрестово-купольної (синонім — перехрестя). У католицьких храмах С. зовні часто відзначалося високою баштою з вузькими вікнами і високим наметом (сигнатуркою), у православних — барабаном і куполом. Архітектура і монументальне мистецтво
  9. середохрестя — Середохрестя, -тя с. 1) Крестопоклонная недѣля. Грин. II. 93. Аж ось зараннє стало сонечко припікати, неначе о правій середі, а ще тілько середохрестє. Кв. 2) Мѣсто, гдѣ расходятся дороги. О. 1862. IX. 69. Словник української мови Грінченка