серцевий
серце́вий
-а, -е.
Прикм. до серце 1).
|| Пов'язаний з хворобою серця.
|| Признач. для лікування хвороб серця.
Серцева недостатність — поліетіологічний синдром, який виникає в результаті того, що серцевий викид не відповідає потребам організму внаслідок глибокого порушення ефективності механічної роботи серця.
Серцевий поштовх — струс ділянки передньої стінки грудної клітки, викликаний скороченням серця.
Серцевий цикл — сукупність біохімічних, біофізичних та електрофізіологічних процесів, які відбуваються в серці протягом одного скорочення.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- серцевий — серцевий – сердечний – сердешний Виражають різні поняття. Серцевий – який стосується серця, призначений для його лікування. Серцеві ліки. Тільки сердечний уживається в значеннях: 1. Пов’язаний із почуттями, настроями, переживаннями людини. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- серцевий — серце́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- серцевий — СЕРЦЕВИЙ – СЕРДЕЧНИЙ – СЕРДЕШНИЙ Серцевий. Який стосується серця, пов’язаний з хворобою серця; призначений для його лікування: серцевий м’яз, серцева діяльність, серцевий напад, серцеві краплі. Сердечний. Літературне слововживання
- серцевий — [сеирцевией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- серцевий — СЕРЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до се́рце 1. Наприкінці першого року життя [дитини] у зв'язку з розвитком серцевого м'яза ударний об'єм серця зростає більше, ніж у 4 рази (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- серцевий — серце́вий : ◊ серце́ва ата́ка → атака Лексикон львівський: поважно і на жарт
- серцевий — Серце́вий, -ва, -ве. Серце́ві хворо́би Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- серцевий — СЕРЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до се́рце 1. Наприкінці першого року життя [дитини] у зв’язку з розвитком серцевого м’яза ударний об’єм серця зростає більше, ніж у 4 рази (Шк. Словник української мови в 11 томах
- серцевий — Серцевий, -а, -е Сердечный, къ сердцу относящійся. — но́жик. Почти овальной формы деревянная дощечка съ отверстіемъ для держащаго ее пальца посрединѣ; нею горшечникъ выравниваетъ снаружи стѣнки вылѣпленной посуды. Шух. І. 261, 262. Словник української мови Грінченка