1. Великий тлумачний словник сучасної мови

скавучати

скавуча́ти

і скавчати, -чу, -чиш, недок.

1》 Повискувати (жалібно, радісно або з нетерпінням), стиха вити (про собак та інших тварин).

|| Утворювати пронизливі звуки (про предмети, вітер і т. ін.).

2》 перен., розм. Жалібно стогнати, плакати (про людину).

3》 перен., розм. Набридати кому-небудь скаргами, докорами; плакатися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скавучати — скавуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скавучати — Скавуліти, скавчати, скімлити, скиглити, (- людей) стогнати, П. плакатися Словник синонімів Караванського
  3. скавучати — I вити, вищати, дзявкати, дзяволити, дзяволіти, дзявулити, дзявуліти, підвивати, повискувати, скавліти, скавуліти, скавчати, скиглити, скімлити II див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. скавучати — СКАВУЧА́ТИ, СКАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Повискувати (жалібно, радісно або з нетерпінням), стиха вити (про собак та інших тварин). Молодиця .. почала гукати на собаку. Словник української мови у 20 томах
  5. скавучати — I. ВИ́ТИ (перев. про собак, вовків — видавати протяжні, високі та жалібні звуки), ЗАВИВА́ТИ, ЗАВО́ДИТИ, СКАВУЧА́ТИ, СКАВЧА́ТИ, СКАВУЛІ́ТИ (повискуючи, стиха). Чути,.. як десь далеко-далеко виє собака (М. Словник синонімів української мови
  6. скавучати — Скавуча́ти і скавча́ти, -вчу́, -вчи́ш, -вча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скавучати — СКАВУЧА́ТИ і СКАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Повискувати (жалібно, радісно або з нетерпінням), стиха вити (про собак та інших тварин). Молодиця.. почала гукати на собаку. Словник української мови в 11 томах
  8. скавучати — Скавучати, -чу, -чи́ш гл. Визжать (о собакѣ). Словник української мови Грінченка