скоритель

Значення в інших словниках

1. скоритель — скори́тель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. скоритель — див. ворог Словник синонімів Вусика
3. скоритель — СКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що покори́тель. Із темних брил життя ти силою напруг Витісуєш Нове – і синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (М. Рильський); Крокують стрільці і танкісти, бійці, генерали і маршал. Скорителі пруських редутів, грізних кенігзберських фортів (М. Бажан). Словник української мови у 20 томах
4. скоритель — ПІДКО́РЮВАЧ (той, хто підкоряє або підкорив когось, щось), СКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ перев. книжн., СКОРИ́ТЕЛЬ книжн. рідше. Перший підкорювач Південного полюса... Словник синонімів української мови
5. скоритель — СКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що покори́тель. Із темних брил життя ти силою напруг Витісуєш Нове — і синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (Рильський, І, 1960, 292). Словник української мови в 11 томах