1. Словник української мови в 11 томах

скоритель

СКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що покори́тель.

Із темних брил життя ти силою напруг Витісуєш Нове — і синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (Рильський, І, 1960, 292).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скоритель — скори́тель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. скоритель — див. ворог Словник синонімів Вусика
  3. скоритель — -я, ч., рідко. Те саме, що покоритель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скоритель — СКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що покори́тель. Із темних брил життя ти силою напруг Витісуєш Нове – і синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (М. Рильський); Крокують стрільці і танкісти, бійці, генерали і маршал. Скорителі пруських редутів, грізних кенігзберських фортів (М. Бажан). Словник української мови у 20 томах
  5. скоритель — ПІДКО́РЮВАЧ (той, хто підкоряє або підкорив когось, щось), СКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ перев. книжн., СКОРИ́ТЕЛЬ книжн. рідше. Перший підкорювач Південного полюса... Словник синонімів української мови