скупати

Значення в інших словниках

1. скупати — скупа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. скупати — СКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, кого, що. Док. до купа́ти. – Породила мене мати В високих палатах. Та й понесла серед ночі У Дніпрі скупати. Купаючи, розмовляла Зо мною, малою (Т. Шевченко); Роздягли [дівчинку]. Скупали. Наділи чисту сорочку. – О, як нова копійка!... Словник української мови у 20 томах
3. скупати — скупа́ти ру́ки в крові́. Убити кого-небудь або бути причетним до вбивства. Здавалося йому, що якби знайшов ворога і відомстив, скупав руки у ворожій крові,— все минуло би ся (Г. Хоткевич). як (мов, ні́би і т. ін.) скупа́ли в окро́пі кого. Фразеологічний словник української мови
4. скупати — КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
5. скупати — СКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. Док. до купа́ти. — Породила мене мати В високих палатах. Та й понесла серед ночі У Дніпрі скупати. Купаючи, розмовляла Зо мною, малою (Шевч., І, 1951, 358); Роздягли [дівчинку]. Скупали. Наділи чисту сорочку. Словник української мови в 11 томах
6. скупати — I. Скупа́ти, -па́ю, -єш гл. Выкупать. --------------- II. Скупати, -паю, -єш сов. в. скупи́ти, -плю́, -пиш, гл. — кого. Въ свадебномъ обрядѣ: дать кому вознагражденіе за то, что онъ уступитъ свое мѣсто, сойдетъ съ него. Словник української мови Грінченка