1. Великий тлумачний словник сучасної мови

скучно

ску́чно

1》 Присл. до скучний.

2》 у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про почуття нудьги, туги, яке охоплює кого-небудь.

3》 у знач. присудк. сл. Про відчуття нудьги, яка панує де-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скучно — ску́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. скучно — Нудно, маркітно, сумно, див. хандра, печаль Словник чужослів Павло Штепа
  3. скучно — СКУ́ЧНО. 1. Присл. до скучни́й. Масницю провели ми доволі скучно (М. Коцюбинський); Наталя стиха скаржилася, що їй жити важко у княгині, скучно (С. Васильченко). 2. у знач. пред., кому і без дод. Про почуття нудьги, туги, яке охоплює кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. скучно — Ску́чно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скучно — СКУ́ЧНО. 1. Присл. до скучни́й. Масницю провели ми доволі скучно (Коцюб., III, 1956, 428); Наталя стиха скаржилася, що їй жити важко у княгині, скучно (Вас., II, 1959, 57). 2. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Словник української мови в 11 томах