скучний
скучни́й
-а, -е.
1》 Який відчуває нудьгу; невеселий.
|| Який виражає нудьгу.
|| у знач. ім. скучний, -ного, ч.; скучна, -ної, ж. Той, хто відчуває нудьгу.
2》 Який викликає нудьгу; нецікавий.
|| Який не викликає інтересу.
|| Який викликає нудьгу своєю одноманітністю, монотонністю, похмурістю.
|| Позбавлений різноманітності, яскравості, радості.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скучний — скучни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- скучний — СКУЧНИ́Й, а́, е́. 1. Який відчуває нудьгу; невеселий. Чарівник сидить у березняку на траві сумний і скучний (С. Васильченко); // Який виражає нудьгу. Обличчя в Ліщини охмурніло, стало скучне (С. Васильченко); // у знач. ім. скучни́й, но́го... Словник української мови у 20 томах
- скучний — НЕЦІКА́ВИЙ (який не викликає до себе зацікавлення, не приваблює, не привертає уваги), НЕІНТЕРЕ́СНИЙ заст., НУДНИ́Й підсил., НУДО́ТНИЙ підсил. розм., СКУЧНИ́Й підсил. рідше; МАЛОЦІКА́ВИЙ (недостатньо цікавий); ПРІ́СНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- скучний — Скучни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скучний — СКУЧНИ́Й, а́, е́. 1. Який відчуває нудьгу; невеселий. Чарівник сидить у березняку на траві сумний і скучний (Вас., II, 1959, 55); // Який виражає нудьгу. Обличчя в Ліщини охмурніло, стало скучне (Вас., II, 1959, 151); // у знач. ім. скучни́й, но́го... Словник української мови в 11 томах
- скучний — Скучний, -а, -е Скучный. Левиц. І. Словник української мови Грінченка