1. Словник синонімів української мови

скучний

НЕЦІКА́ВИЙ (який не викликає до себе зацікавлення, не приваблює, не привертає уваги), НЕІНТЕРЕ́СНИЙ заст., НУДНИ́Й підсил., НУДО́ТНИЙ підсил. розм., СКУЧНИ́Й підсил. рідше; МАЛОЦІКА́ВИЙ (недостатньо цікавий); ПРІ́СНИЙ розм. (позбавлений інтересу, жвавості, гостроти); ПІСНИ́Й розм. (про людину — нецікавий, нудний у спілкуванні). Ти вгадала: 2 книжка "Вісника" нецікава, особливо белетристика (М. Коцюбинський); Юзя знов мусить братись до нудної німецької книжки (Леся Українка); Бронко на перших порах видався Сташці досить скучним партнером (Ірина Вільде); Неповнота почувається в їхніх стосунках, якимись прісними вони здаються Марисі (О. Гончар); Коли Чумак показував йому село, він видався таким пісним, таким нудярем, що стало страшно за Горнилівку (В. Речмедін). — Пор. 1. нудни́й.

НУДНИ́Й (який викликає почуття нудьги своєю одноманітністю, непривабливістю вигляду тощо), НУДО́ТНИЙ підсил. розм., СКУЧНИ́Й рідше, МАРУ́ДНИЙ розм. (Сторож:) Та й нудна оця робота — сидіти в розправі цілісінький рік! (М. Кропивницький); Раптом.. почався спів, вільний, розмірений, скучний (М. Коцюбинський); Бачила декого з професорів, одного чула на публічній лекції, ..тільки лекція була дуже марудна (Леся Українка). — Пор. 1. набри́дливий, 1. неціка́вий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скучний — скучни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. скучний — -а, -е. 1》 Який відчуває нудьгу; невеселий. || Який виражає нудьгу. || у знач. ім. скучний, -ного, ч.; скучна, -ної, ж. Той, хто відчуває нудьгу. 2》 Який викликає нудьгу; нецікавий. || Який не викликає інтересу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скучний — СКУЧНИ́Й, а́, е́. 1. Який відчуває нудьгу; невеселий. Чарівник сидить у березняку на траві сумний і скучний (С. Васильченко); // Який виражає нудьгу. Обличчя в Ліщини охмурніло, стало скучне (С. Васильченко); // у знач. ім. скучни́й, но́го... Словник української мови у 20 томах
  4. скучний — Скучни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скучний — СКУЧНИ́Й, а́, е́. 1. Який відчуває нудьгу; невеселий. Чарівник сидить у березняку на траві сумний і скучний (Вас., II, 1959, 55); // Який виражає нудьгу. Обличчя в Ліщини охмурніло, стало скучне (Вас., II, 1959, 151); // у знач. ім. скучни́й, но́го... Словник української мови в 11 томах
  6. скучний — Скучний, -а, -е Скучный. Левиц. І. Словник української мови Грінченка