славолюб
славолю́б
-а, ч.
Той, хто любить славу, прагне до неї.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- славолюб — славолю́б іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- славолюб — СЛАВОЛЮ́Б, а, ч. Той, хто любить славу, прагне до неї. Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутись чи сплюгавити душу (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- славолюб — СЛАВОЛЮ́Б, а, ч. Той, хто любить славу, прагне до неї. Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутись чи сплюгавати душу (Стельмах, Правда.., 1961, 49). Словник української мови в 11 томах