слідити

сліди́ти

I сліджу, слідиш, недок.

1》 за кимчим, заст. кого, що. Іти слідом за ким-небудь.

|| Переслідувати кого-, що-небудь, намагаючись наздогнати, захопити.

2》 за кимчим, заст. кого, що і з підрядним реченням, розм. Те саме, що слідкувати 3).

3》 за чим, зі спол. щоб, розм. Те саме, що слідкувати 2).

4》 за кимчим, заст. кого, що, зі спол. як, що, часто зі сл. очима, розм. Те саме, що слідкувати 1).

5》 що і без додатка, заст. Слідкувати (у 4 знач.).

6》 кого і без додатка, заст. Шукаючи, нападати на слід (перев. звіра).

II сліджу, слідиш, недок.

Залишати брудні сліди на чому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слідити — Сліди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. слідити — сліди́ти 1 дієслово недоконаного виду іти слідом рідко сліди́ти 2 дієслово недоконаного виду залишати сліди Орфографічний словник української мови
  3. слідити — див. стежити Словник синонімів Вусика
  4. слідити — 1. дивитися, додивлятися, додивитися, пододивлятися, подивлятися, подивитися, придивлятися, придивитися, попридивлятися, удивлятися, удивитися, повдивлятися, доглядати, догледіти, доглянути, подоглядати, заглядати, заглянути, позаглядати, наглядати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. слідити — Сліди́ти, -джу́, -диш гл. Идти слѣдомъ; оставлять слѣдъ; слѣдить. Що ви тут слідите? Трава усяка є в садку. Канев. у. За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315. Словник української мови Грінченка
  6. слідити — СЛІДИ́ТИ¹, сліджу́, слі́диш, недок. 1. за ким – чим, заст., кого, що. Іти слідом за ким-небудь. За нею ходив гречний молодець, Слідив – прослідив аж до світлоньки (П. Чубинський); // заст., кого, що. Словник української мови у 20 томах
  7. слідити — СТЕ́ЖИТИ (здійснювати нагляд за ким-, чим-небудь, виявляючи, з'ясовуючи щось, викриваючи когось з метою упіймати і т. ін.), ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, СЛІДКУВА́ТИ, НАГЛЯДА́ТИ, НАЗИРА́ТИ, ПОЗИРА́ТИ, ПІДГЛЯДА́ТИ, ПИЛЬНУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, ПОЛЮВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  8. слідити — СЛІДИ́ТИ¹, сліджу́, слі́диш, недок. 1. за ким-чим, заст. кого, що. Іти слідом за ким-небудь. За нею ходив гречний молодець, Слідив — прослідив аж до світлоньки (Чуб., III, 1872, 315); // Переслідувати кого-, що-небудь, намагаючись наздогнати, захопити. Словник української мови в 11 томах