1. Великий тлумачний словник сучасної мови

слідити

сліди́ти

I сліджу, слідиш, недок.

1》 за ким – чим, заст. кого, що. Іти слідом за ким-небудь.

|| Переслідувати кого-, що-небудь, намагаючись наздогнати, захопити.

2》 за ким – чим, заст. кого, що і з підрядним реченням, розм. Те саме, що слідкувати 3).

3》 за чим, зі спол. щоб, розм. Те саме, що слідкувати 2).

4》 за ким – чим, заст. кого, що, зі спол. як, що, часто зі сл. очима, розм. Те саме, що слідкувати 1).

5》 що і без додатка, заст. Слідкувати (у 4 знач.).

6》 кого і без додатка, заст. Шукаючи, нападати на слід (перев. звіра).

II сліджу, слідиш, недок.

Залишати брудні сліди на чому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слідити — сліди́ти 1 дієслово недоконаного виду іти слідом рідко сліди́ти 2 дієслово недоконаного виду залишати сліди Орфографічний словник української мови
  2. слідити — див. стежити Словник синонімів Вусика
  3. слідити — 1. дивитися, додивлятися, додивитися, пододивлятися, подивлятися, подивитися, придивлятися, придивитися, попридивлятися, удивлятися, удивитися, повдивлятися, доглядати, догледіти, доглянути, подоглядати, заглядати, заглянути, позаглядати, наглядати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. слідити — СЛІДИ́ТИ¹, сліджу́, слі́диш, недок. 1. за ким – чим, заст., кого, що. Іти слідом за ким-небудь. За нею ходив гречний молодець, Слідив – прослідив аж до світлоньки (П. Чубинський); // заст., кого, що. Словник української мови у 20 томах
  5. слідити — СТЕ́ЖИТИ (здійснювати нагляд за ким-, чим-небудь, виявляючи, з'ясовуючи щось, викриваючи когось з метою упіймати і т. ін.), ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, СЛІДКУВА́ТИ, НАГЛЯДА́ТИ, НАЗИРА́ТИ, ПОЗИРА́ТИ, ПІДГЛЯДА́ТИ, ПИЛЬНУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, ПОЛЮВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  6. слідити — Сліди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. слідити — СЛІДИ́ТИ¹, сліджу́, слі́диш, недок. 1. за ким-чим, заст. кого, що. Іти слідом за ким-небудь. За нею ходив гречний молодець, Слідив — прослідив аж до світлоньки (Чуб., III, 1872, 315); // Переслідувати кого-, що-небудь, намагаючись наздогнати, захопити. Словник української мови в 11 томах
  8. слідити — Сліди́ти, -джу́, -диш гл. Идти слѣдомъ; оставлять слѣдъ; слѣдить. Що ви тут слідите? Трава усяка є в садку. Канев. у. За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315. Словник української мови Грінченка