смиренник

Значення в інших словниках

1. смиренник — смире́нник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. смиренник — див. покірний Словник синонімів Вусика
3. смиренник — Святенник, див. святоша, ханджа Словник чужослів Павло Штепа
4. смиренник — СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Дуже скромна і покірна людина; // ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
5. смиренник — Смире́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. смиренник — СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі; // ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (Кроп., І, 1958, 127). Словник української мови в 11 томах
7. смиренник — Смиренник, -ка м. Скромникъ. Словник української мови Грінченка