1. Словник української мови в 11 томах

смиренник

СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі;

// ірон.

[Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (Кроп., І, 1958, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смиренник — смире́нник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. смиренник — див. покірний Словник синонімів Вусика
  3. смиренник — -а, ч., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смиренник — Святенник, див. святоша, ханджа Словник чужослів Павло Штепа
  5. смиренник — СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Дуже скромна і покірна людина; // ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  6. смиренник — Смире́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. смиренник — Смиренник, -ка м. Скромникъ. Словник української мови Грінченка