смиренниця

СМИРЕ́ННИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до смире́нник.

[Горпина:] Господь з тобою, Одарко! Я твого чоловіка ніколи і в моїй хаті не бачила! [Одарка:] І думаєш, що я нічого не знаю? Ай удовиця, ай смиренниця! (Кроп., І, 1958, 159);

[Ряженко (крутнувши вус):] Так куди поклажу, смиреннице? (Мик., І, 1957, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смиренниця — смире́нниця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. смиренниця — Смире́нниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. смиренниця — СМИРЕ́ННИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до смире́нник. [Ряженко (крутнувши вус):] Так куди поклажу, смиреннице? (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах
  4. смиренниця — -і, розм. Жін. до смиренник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смиренниця — Смиренниця, -ці ж. Скромница. Словник української мови Грінченка