смиренник
смире́нник
іменник чоловічого роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смиренник — див. покірний Словник синонімів Вусика
- смиренник — -а, ч., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смиренник — Святенник, див. святоша, ханджа Словник чужослів Павло Штепа
- смиренник — СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Дуже скромна і покірна людина; // ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
- смиренник — Смире́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- смиренник — СМИРЕ́ННИК, а, ч., розм. Чоловік покірної, лагідної вдачі; // ірон. [Сокуренко:] За що ж ви гніваєтесь на мене? [Степанида:] За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (Кроп., І, 1958, 127). Словник української мови в 11 томах
- смиренник — Смиренник, -ка м. Скромникъ. Словник української мови Грінченка