сніговик

снігови́к

-а, ч., розм.

1》 Подоба людини, виліплена зі снігу (зазвичай з вуглинками-очима, морквою-носом, відром-капелюхом та з мітлою у руці.

2》 Персонаж народних казок.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніговик — СНІГОВИ́К, а́, ч. Фігура у вигляді покладених один на одного сніжних кавалків які нагадують фігуру людини; // Про людину, покриту снігом. Поглянь, малий сніговичок ліпить сніговика! (із журн.). Словник української мови у 20 томах