1. Великий тлумачний словник сучасної мови

совісний

со́вісний

-а, -е.

Який соромиться діяти несправедливо, непорядно.

|| Власт. такій людині.

|| Який чесно і старанно виконує свої обов'язки; сумлінний.

Совісні суди — у Росії 18-19 ст. – суди, які розглядали деякі справи не тільки на основі закону, а й з урахуванням природної справедливості.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. совісний — со́вісний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. совісний — див. СУМЛІННИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. совісний — див. Добрий; сумлінний; чесний Словник синонімів Вусика
  4. совісний — СО́ВІСНИЙ, а, е. 1. Який соромиться діяти несправедливо, непорядно. Чоловік [Мусій Скоряк] непоганий, совісний, з рідним братом Євменом навіть не став родичатися через його плутні, хитрощі та дружбу з сільськими крутіями (А. Головко); – Ось Гай був... Словник української мови у 20 томах
  5. совісний — СО́ВІСНИЙ (який діє чесно, справедливо), ПОРЯ́ДНИЙ, СПРАВЕДЛИ́ВИЙ. СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ... Словник синонімів української мови
  6. совісний — Со́вісний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. совісний — СО́ВІСНИЙ, а, е. Який соромиться діяти несправедливо, непорядно. Чоловік [Мусій Скоряк] непоганий, совісний, з рідним братом Євменом навіть не став родичатися через його плутні, хитрощі та дружбу з сільськими крутіями (Головко, II, 1957, 402)... Словник української мови в 11 томах
  8. совісний — Со́вісний, -а, -е Добровѣстный, совѣстливый. Словник української мови Грінченка