1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сонор

соно́р

-у, ч., муз.

Основна категорія гармонічної вертикалі в соноризмі; сполучення звуків, що сприймаються як єдина звукова структура.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонор — (від лат. sonorus — дзвінкий, звучний, шумний) — основна категорія гармонічної вертикалі в соноризмі, сполучення звуків, яке сприймається як єдине звукове забарвлення, де окремі звуки та інтервали не сприймаються окремо. Словник-довідник музичних термінів
  2. сонор — СОНО́Р. Словник української мови у 20 томах