1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спадщина

спа́дщина

-и, ж.

1》 Майно і т. ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи.

|| рідко. Окрема річ із такого майна.

|| розм. Те, що залишилося від попередника.

2》 Явища культури, науки, побуту і т. ін., що залишилися від попередніх часів, від попередніх діячів.

|| Наслідки, перев. негативні, чийогось панування, чиєїсь діяльності, якогось процесу і т. ін.

3》 рідко. Те саме, що спадковість 2).

Діставати у спадщину що — а) успадковувати майно, річ і т. ін. або явища культури, науки, побуту тощо; б) успадковувати якусь хворобу, певні риси вдачі і т. ін.

Діставатися у спадщину — а) переходити від кого-небудь у користування до наступника; б) переходити від одного до іншого за спадковістю (у 1, 2 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спадщина — (те, що переходить від одного власника до іншого) спадок, розм.: батьківщина, материзна, дідівщина. Словник синонімів Полюги
  2. спадщина — спа́дщина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. спадщина — (по кому) майно, добро; (по батькові) батьківщина, (по дідові) дідизна, (по матері) материзна; (культурна) надбання <�культури>; (письменника) доробок; (минулого) наслідки, тягар, о. родима пляма. Словник синонімів Караванського
  4. спадщина — I бабизна, бабівщина, дідизна, дідівщина, материзна, спадок, спадкоємність, спадкоємство, спадкування II див. багатство Словник синонімів Вусика
  5. спадщина — [спадшчиена] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. спадщина — СПА́ДЩИНА, и, ж. 1. юр. Майно і т. ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи. Коли молодому Захарії минуло вісімнадцять літ, він захотів обняти [забрати] своє добро .. і попросив Сергія, щоб віддав йому батьківську спадщину (І. Словник української мови у 20 томах
  7. спадщина — СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал. Словник синонімів української мови
  8. спадщина — Спа́дщина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. спадщина — СПА́ДЩИНА, и, ж. 1. Майно і т. ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи. Коли молодому Захарії минуло вісімнадцять літ, він захотів обняти [забрати] своє добро.. і попросив Сергія, щоб віддав йому батьківську спадщину (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. спадщина — Спадщина, -ни ж. Наслѣдство. Словник української мови Грінченка