спадщина

Значення в інших словниках

1. спадщина — спа́дщина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. спадщина — (по кому) майно, добро; (по батькові) батьківщина, (по дідові) дідизна, (по матері) материзна; (культурна) надбання <�культури>; (письменника) доробок; (минулого) наслідки, тягар, о. родима пляма. Словник синонімів Караванського
3. спадщина — I бабизна, бабівщина, дідизна, дідівщина, материзна, спадок, спадкоємність, спадкоємство, спадкування II див. багатство Словник синонімів Вусика
4. спадщина — [спадшчиена] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
5. спадщина — -и, ж. 1》 Майно і т. ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи. || рідко. Окрема річ із такого майна. || розм. Те, що залишилося від попередника. 2》 Явища культури, науки, побуту і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. спадщина — СПА́ДЩИНА, и, ж. 1. юр. Майно і т. ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи. Коли молодому Захарії минуло вісімнадцять літ, він захотів обняти [забрати] своє добро .. і попросив Сергія, щоб віддав йому батьківську спадщину (І. Словник української мови у 20 томах
7. спадщина — СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал. Словник синонімів української мови
8. спадщина — Спа́дщина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. спадщина — СПА́ДЩИНА, и, ж. 1. Майно і т. ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи. Коли молодому Захарії минуло вісімнадцять літ, він захотів обняти [забрати] своє добро.. і попросив Сергія, щоб віддав йому батьківську спадщину (Фр. Словник української мови в 11 томах
10. спадщина — Спадщина, -ни ж. Наслѣдство. Словник української мови Грінченка