1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спантеличувати

спантели́чувати

-ую, -уєш, недок., спантеличити, -чу, -чиш, док., перех., розм.

Викликати розгубленість, замішання, подив у кого-небудь.

|| Змушувати втрачати послідовність думки; збивати.

|| Впливаючи яким-небудь чином, спонукувати до зміни поведінки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спантеличувати — спантели́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. спантеличувати — Збивати з пан телику, пантеличити, с. ошелешувати, приголомшувати. Словник синонімів Караванського
  3. спантеличувати — СПАНТЕЛИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, розм. Викликати розгубленість, замішання, подив у кого-небудь. І слова Лукійченка, і його погляд спантеличили Рубіна (І. Словник української мови у 20 томах
  4. спантеличувати — СПАНТЕЛИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАНТЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Викликати розгубленість, замішання, подив у кого-небудь. І слова Лукійченка, і його погляд спантеличили Рубіна (Сенч., На Бат. Словник української мови в 11 томах