1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сплямити

сплями́ти

-млю, -миш; мн. сплямлять і сплямувати, -ую, -уєш, док., перех.

1》 Забруднити, залишивши плями на чому-небудь.

2》 перен. Зганьбити, ославити кого-, що-небудь; заплямувати.

|| Учинити наругу над ким-, чим-небудь.

|| Порушити чистоту чого-небудь, принизити чимось неподобним.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сплямити — сплями́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сплямити — СПЛЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. сплямля́ть; і СПЛЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Забруднити, залишивши плями на чому-небудь. Обзирали [дами] свої сукні, щоб не сплямити дотиком о цеглу, каміння (І. Словник української мови у 20 томах
  3. сплямити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  4. сплямити — СПЛЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. сплямля́ть; і СПЛЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Забруднити, залишивши плями на чому-небудь. Обзирали [дами] свої сукні, щоб не сплямити дотиком о цеглу, каміння (Фр. Словник української мови в 11 томах