1. Великий тлумачний словник сучасної мови

споглядач

спогляда́ч

-а, ч.

1》 Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь.

2》 Той, хто схильний до споглядання (у 1 знач.), до самоспоглядання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споглядач — спогляда́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. споглядач — СПОГЛЯДА́Ч, а, ч. 1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  3. споглядач — СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо). Словник синонімів української мови
  4. споглядач — СПОГЛЯДА́Ч, а, ч. 1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах