1. Словник української мови в 11 томах

споглядач

СПОГЛЯДА́Ч, а, ч.

1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь.

Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Л. Укр., V, 1956, 99).

2. Той, хто схильний до споглядання (у 1 знач.), до самоспоглядання.

Життя наших колгоспів швидко йде вперед. Сільський інтелігент не може бути байдужим споглядачем цього життя (Тич., III, 1957, 304);

Радянські люди не сторонні спостерігачі, не байдужі споглядачі, а, як повновладні господарі свого життя, безустанно дбають про добробут країни (Ком. Укр., 2, 1962, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споглядач — спогляда́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. споглядач — -а, ч. 1》 Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. 2》 Той, хто схильний до споглядання (у 1 знач.), до самоспоглядання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споглядач — СПОГЛЯДА́Ч, а, ч. 1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  4. споглядач — СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо). Словник синонімів української мови