споглядач
СПОГЛЯДА́Ч, а, ч.
1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь.
Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Леся Українка).
2. Той, хто схильний до споглядання (у 1 знач.), до самоспоглядання; пасивний спостерігач.
Думається, і сьогодні дивився б Остап Вишня вперед, а не хапався за віджиле. Не стояв би осторонь, як споглядач (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- споглядач — спогляда́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- споглядач — -а, ч. 1》 Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. 2》 Той, хто схильний до споглядання (у 1 знач.), до самоспоглядання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- споглядач — СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо). Словник синонімів української мови
- споглядач — СПОГЛЯДА́Ч, а, ч. 1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах