споживний
спожи́вни́й
споживна, споживне.
Стос. до споживання.
|| Придатний для споживання як їжа; їстівний.
Споживна вартість — корисність речі або послуги, їхня здатність задовольняти ті чи інші потреби людини.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- споживний — Чи тотожні слова споживний, споживчий і споживацький? Вони мають різне значення. Споживний – який стосується споживання, придатний для нього; їстівний. Споживні властивості, споживні гриби. Споживчий – той, що слугує для задоволення потреб споживання. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- споживний — спожи́вни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- споживний — СПОЖИВНИЙ – СПОЖИВЧИЙ – СПОЖИВАЦЬКИЙ Споживний. Який стосується споживання, придатний для нього; їстівний: споживні властивості, споживні гриби, споживний фонд. Споживчий. Літературне слововживання
- споживний — Спожи́вний. Споживчий (про спілку, кооператив). Є ще й спілки для того, аби дешевше та вигідніше купувати всякі товари і все, що потрібно в нашім житю, гуртом і потім відпродувати своїм членам. Українська літературна мова на Буковині
- споживний — СПОЖИ́ВНИ́Й, спожи́вна́, спожи́вне́. Стос. до споживання. Мірза запросив Ремо до їжі – чаю з перепічками та лишками ласощів і пояснив чужинцеві, що нахабству цих вартових немає меж; од них завжди треба ховати все... Словник української мови у 20 томах
- споживний — СПОЖИ́ВНИ́Й, спожи́вна́, спожи́вне́. Стос. до споживання. Мірза запросив Ремо до їжі — чаю з перепічками та лишками ласощів і пояснив чужинцеві, що нахабству цих вартових немає меж; од них завжди треба ховати все... Словник української мови в 11 томах