споконвіку

Значення в інших словниках

1. споконвіку — (з давнини) звіку, спрадавна// з давніх-давен. Словник синонімів Полюги
2. споконвіку — споконві́ку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
3. споконвіку — пр., з діда-прадіда, відколи світ <�світом>, справіку, спредковіку, спредвіку, з правіків, з передвіку <�передвіків>, споконвічно, одвічно, ЗВІКУ, з давніх-давен, спервовіку; споконвіків. Словник синонімів Караванського
4. споконвіку — див. здавна Словник синонімів Вусика
5. споконвіку — СПОКОНВІ́КУ, присл. З найдавніших часів; здавна, з давніх-давен. Синє кришталеве небо весело лисніло та сміялось сонце на веселому небі, неначе воно одно споконвіку не зазнало жодного горя та мук (І. Словник української мови у 20 томах
6. споконвіку — ЗДА́ВНА (з давніх часів), ВІДДА́ВНА, СПРАДА́ВНА підсил., З ДА́ВНІХ-ДАВЕ́Н підсил., З ДА́ВНЬОГО-ДА́ВНА підсил., ЗДАВЕ́Н розм., ЗРО́ДУ підсил. розм., ЗРО́ДУ-ВІ́КУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил. розм., ЗДАВЕ́Н-ДА́ВНА діал., ЗДА́ВНУ діал. Словник синонімів української мови
7. споконвіку — Споконві́ку, присл. Від споконві́ку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. споконвіку — СПОКОНВІ́КУ, присл. З найдавніших часів; здавна, з давніх-давен. Синє кришталеве небо весело лисніло та сміялось сонце на веселому небі, неначе воно одно споконвіку не зазнало жодного горя та мук (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
9. споконвіку — Споконвіку нар. Искони. На високих горах лежить споконвіку сніг. О. 1862. III. 33. Од споконвіку і донині ховалась од людей пустиня. Шевч. 378. Словник української мови Грінченка