1. Словник української мови у 20 томах

споконвіку

СПОКОНВІ́КУ, присл.

З найдавніших часів; здавна, з давніх-давен.

Синє кришталеве небо весело лисніло та сміялось сонце на веселому небі, неначе воно одно споконвіку не зазнало жодного горя та мук (І. Нечуй-Левицький);

Їде опівдні Софія абсолютно заповідним степом. Абсолютно заповідний це той, що споконвіку його не торкався плуг (О. Гончар);

Як це водиться споконвіку, люди найбільше почали розмовляти про майбутній урожай (Д. Ткач);

Почаїв, Турковичі, Яблочин – ці монастирі споконвіку були твердинями православ'я на західних землях України (з газ.);

Легенди й казки споконвіку мають звичай змінюватися до невпізнання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споконвіку — (з давнини) звіку, спрадавна// з давніх-давен. Словник синонімів Полюги
  2. споконвіку — споконві́ку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. споконвіку — пр., з діда-прадіда, відколи світ <�світом>, справіку, спредковіку, спредвіку, з правіків, з передвіку <�передвіків>, споконвічно, одвічно, ЗВІКУ, з давніх-давен, спервовіку; споконвіків. Словник синонімів Караванського
  4. споконвіку — див. здавна Словник синонімів Вусика
  5. споконвіку — присл. З найдавніших часів; здавна, з давніх-давен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. споконвіку — ЗДА́ВНА (з давніх часів), ВІДДА́ВНА, СПРАДА́ВНА підсил., З ДА́ВНІХ-ДАВЕ́Н підсил., З ДА́ВНЬОГО-ДА́ВНА підсил., ЗДАВЕ́Н розм., ЗРО́ДУ підсил. розм., ЗРО́ДУ-ВІ́КУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил. розм., ЗДАВЕ́Н-ДА́ВНА діал., ЗДА́ВНУ діал. Словник синонімів української мови
  7. споконвіку — Споконві́ку, присл. Від споконві́ку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. споконвіку — СПОКОНВІ́КУ, присл. З найдавніших часів; здавна, з давніх-давен. Синє кришталеве небо весело лисніло та сміялось сонце на веселому небі, неначе воно одно споконвіку не зазнало жодного горя та мук (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. споконвіку — Споконвіку нар. Искони. На високих горах лежить споконвіку сніг. О. 1862. III. 33. Од споконвіку і донині ховалась од людей пустиня. Шевч. 378. Словник української мови Грінченка