1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спрощувати

спро́щувати

-ую, -уєш, недок., спростити, спрощу, спростиш, док., перех.

1》 Робити простішим (будову, склад і т. ін. чого-небудь).

|| Зводити до небагатьох форм, звільняючи від усього зайвого, ускладненого.

|| Робити легшим для здійснення, використання і т. ін.; полегшувати.

|| Робити більш доступним для розуміння.

2》 перен. Позбавляючи глибини і складності, робити примітивним.

|| Зображувати кого-небудь занадто простим, примітивним.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрощувати — спро́щувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спрощувати — (доступ) полегшувати; (текст) адаптувати; (зміст) примітизувати; (дріб) МАТ. скорочувати. Словник синонімів Караванського
  3. спрощувати — СПРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСТИ́ТИ, спрощу́, спро́стиш, док., що. 1. Робити простішим (будову, склад і т. ін. чого-небудь). Восьмикутна форма клітки [зрубу] значно спрощує конструкцію уступчастого перекриття (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. спрощувати — ПОЛЕ́ГШУВАТИ (робити легшим для здійснення, виконання тощо), СПРО́ЩУВАТИ. — Док.: поле́гшити, спрости́ти. Він натхненно й переконливо змальовував слухачам машини, котрі полегшують труд (Ю. Яновський); — Я не схильна все спрощувати так, як ви мені підказуєте (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
  5. спрощувати — Спро́щувати, -щую, -щуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спрощувати — СПРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСТИ́ТИ, спрощу́, спро́стиш, док., перех. 1. Робити простішим (будову, склад і т. ін. чого-небудь). Восьмикутна форма клітки [зрубу] значно спрощує конструкцію уступчастого перекриття (Дерев. зодч. Укр. Словник української мови в 11 томах