1. Словник української мови в 11 томах

спрощувати

СПРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСТИ́ТИ, спрощу́, спро́стиш, док., перех.

1. Робити простішим (будову, склад і т. ін. чого-небудь).

Восьмикутна форма клітки [зрубу] значно спрощує конструкцію уступчастого перекриття (Дерев. зодч. Укр., 1949, 28);

Конструктори прагнуть до того, щоб спростити створювані ними машини, бо чим простіша будова машини, тим вона надійніша в роботі (Допуски.., 1958, 4);

// Зводити до небагатьох форм, звільняючи від усього зайвого, ускладненого.

Наша епоха, епоха буржуазії, відзначається тим, що вона спростила класові суперечності: суспільство все більше й більше розколюється на два великі ворожі табори, на два великі класи, які стоять один проти одного, — буржуазію і пролетаріат (Комун. маніф., 1963, 31);

// Робити легшим для здійснення, використання і т. ін.; полегшувати.

Комплексна механізація всього циклу малярних робіт дає змогу спростити технологію (Рад. Укр., 7.I 1955, 3);

Важливе прогресивне значення мав перехід невеликих і середніх промислових підприємств республіки на безцехову структуру з централізацією керівництва виробництвом безпосередньо в заводоуправліннях. Це значно спростило управління підприємствами (Ком. Укр., 6, 1973, 19);

// Робити більш доступним для розуміння.

Може зацікавлювати повість д. Франка. Дуже було б добре видати її в нас дешевим виданням, спростивши мову так, щоб вона була зрозуміла селянам (Гр., Перед.. світом, 1907, 207).

2. перен. Позбавляючи глибини і складності, робити примітивним.

Вплив одного письменника на іншого не можна спрощувати (Рад. літ-во, 4, 1964, 41);

Зводити зміст «Витязя в тигровій шкурі» до розповіді лише про пригоди і мандри героїв —значить лише спрощувати поему Руставелі (Рад. літ-во, 9, 1966, 70);

// Зображувати кого-небудь занадто простим, примітивним.

Граючи роль Тараса [в драмі Карпенка-Карого «Бондарівна»], М. Садовський не додержував стилю п’єси і намагався якось спростити свого героя, додаючи від себе такі прозаїчні, буденні, звичайні слова, як «звісно», «скажем» і т. д. (Життя К.-Карого, 1957, 137).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрощувати — спро́щувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спрощувати — (доступ) полегшувати; (текст) адаптувати; (зміст) примітизувати; (дріб) МАТ. скорочувати. Словник синонімів Караванського
  3. спрощувати — -ую, -уєш, недок., спростити, спрощу, спростиш, док., перех. 1》 Робити простішим (будову, склад і т. ін. чого-небудь). || Зводити до небагатьох форм, звільняючи від усього зайвого, ускладненого. || Робити легшим для здійснення, використання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спрощувати — СПРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСТИ́ТИ, спрощу́, спро́стиш, док., що. 1. Робити простішим (будову, склад і т. ін. чого-небудь). Восьмикутна форма клітки [зрубу] значно спрощує конструкцію уступчастого перекриття (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. спрощувати — ПОЛЕ́ГШУВАТИ (робити легшим для здійснення, виконання тощо), СПРО́ЩУВАТИ. — Док.: поле́гшити, спрости́ти. Він натхненно й переконливо змальовував слухачам машини, котрі полегшують труд (Ю. Яновський); — Я не схильна все спрощувати так, як ви мені підказуєте (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
  6. спрощувати — Спро́щувати, -щую, -щуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)