спільний
спі́льний
-а, -е.
1》 Який належить усім чи багатьом.
|| Який належить одному та іншому (іншим); який є загальною приватною власністю двох та більше осіб.
|| Признач. для колективного користування (в якійсь групі, в якомусь колективі).
Спільна власність — право власності двох або декількох осіб на одне й те саме майно.
2》 Який виконується, досягається і т. ін. всіма (в суспільстві, групі, колективі).
|| Який здійснюється, проводиться і т. ін. разом із ким-небудь.
|| Колективний, груповий.
|| Який виявляється, проявляється всіма присутніми або всіма в якійсь групі, в якомусь колективі.
|| Який твориться, видається або підтримується всіма присутніми, навколишніми (про звуки, гомін і т. ін.).
Спільними зусиллями — гуртом, колективно.
Спільний ринок — Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) – державно-монополістична організація, до якої входив ряд країн Західної Європи.
Спільне підприємство — підприємство, створене на основі вкладення капіталу вітчизняних і закордонних партнерів для здійснення господарської діяльності.
3》 Той самий для одного й іншого (інших); який стосується одного й іншого (інших).
|| Який стосується того самого предмета (про спогади, думки і т. ін.).
|| Який однаково стосується до всіх, до кожного (в якій-небудь групі).
|| Власт. кільком, багатьом людям, характерний для кількох, багатьох явищ.
|| у знач. ім. спільне, -ного, с. Те, що властиве кільком, багатьом людям, характерне для кількох, багатьох явищ.
Мати багато спільного — бути чимсь дуже схожим на кого-, що-небудь, нагадувати когось, щось.
Не мати нічого спільного з ким — чим — не мати ніякого відношення до кого-, чого-небудь.
Значення в інших словниках
- спільний — (який виконується разом з кимсь) сукупний, груповий, (про ухвалу) колегіальний, загальний. Словник синонімів Полюги
- спільний — спі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- спільний — Загальний; (ринок) об'єднаний; (- дії) колективний, сукупний; (- майно) гуртовий. Словник синонімів Караванського
- спільний — I артільний, багатосімейний, бригадний, будь-чий, всезагальний, вселюдський, всіхній, громадський, гуртовий, гуртовий-чортовий, загальний, колгоспний, котловий, нічий, нічийний, нічийній, радгоспний, родинний, сімейний, суспільний, чий-будь II див. дружний Словник синонімів Вусика
- спільний — [сп’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- спільний — СПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який належить усім або багатьом. Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (прислів'я); Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились, як рідні брати (М. Словник української мови у 20 томах
- спільний — зво́дити / звести́ до спі́льного (до одного́) знаме́нника що. Прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного; уподібнювати. Треба було “вживатися” в життя підприємства, звикати, “притиратися” і зводити до одного знаменника колишні уявлення з дійсністю (В. Фразеологічний словник української мови
- спільний — СПІ́ЛЬНИЙ (який належить усім або багатьом), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ, ГУРТОВИ́Й, ЗАГА́ЛЬНИЙ (призначений для спільного користування). Почали під озимину орати: хто свій шматок, самотужки, а хто вже й гуртом на спільному полі (І. Словник синонімів української мови
- спільний — Спі́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спільний — СПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який належить усім або багатьом. Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (Укр.. присл.., 1955, 349); Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились... Словник української мови в 11 томах
- спільний — Спільний, -а, -е Общій, совмѣстный. К. ЧР. 427. Не спільний хліб. Черк. у. Розмова стала спільною. Левиц. Пов. 262. Словник української мови Грінченка