спільний

СПІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який належить усім або багатьом.

Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (прислів'я);

Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились, як рідні брати (М. Упеник);

// Який належить одному й іншому (іншим); який є загальною приватною власністю двох і більше осіб.

Є їм чого переживати обом, адже той запеленгований передатчик [передавач], так безнадійно потрощений бурею людських пристрастей, був їхнім спільним витвором (О. Гончар);

Право власності може належати двом або декільком особам спільно, частками (спільна власність) (з мови документів);

// Признач. для колективного користування (в якійсь групі, в якомусь колективі).

В спільній їдальні він казав йому сідати насупротив себе (І. Франко);

– А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний, хоч на йому й стоїть і твоя й моя повітка та загорода (І. Нечуй-Левицький).

2. Який виконується, досягається і т. ін. всіма (в суспільстві, групі, колективі).

Робота спільна, як пісня весільна (прислів'я);

Розумію, що Вам докучили вже наші спільні справи, вже хочеться одпочити на чомусь іншому (М. Коцюбинський);

Слава братерству й дружбі, загартованим у спільних боях за свободу! (М. Рильський);

У спільному поході інших руських князів проти половців сіверські князі відмовились брати участь (з навч. літ.);

Спільна праця;

// Який здійснюється, проводиться і т. ін. разом із ким-небудь.

Вони [мати й син] раді були обоє, що знову живуть спільним життям, як ще тоді, коли стара могла ходити по світі (М. Коцюбинський);

З Андрієм у Каті відносини були такі ж хороші, дружні, як і з початку їх спільного життя (О. Гуреїв);

// Колективний, груповий.

Уся її фігурка тремтіла зі зворушення на саму згадку про товаришів спільних снідань (І. Франко);

Крадуть мій час люди, спільні обіди, вечері, літературні читання, які одбуваються часто (М. Коцюбинський);

// Який виявляється, проявляється всіма присутніми, оточуючими або всіма в якійсь групі, в якомусь колективі.

Так творили свої пісні і мотиви первісні дикуни, що в пориві спільного екстазу імпровізували строфу за строфою (В. Еллан-Блакитний);

// Який твориться, видається або підтримується всіма присутніми, оточуючими (про звуки, гомін і т. ін.).

Всі вони [голоси] злились .. у один спільний голос, який веде пісню, довгу, скучну, монотонну (М. Коцюбинський);

Помалу спільний гомін стихає (Леся Українка).

3. Той самий для одного й іншого (інших); який стосується одного й іншого (інших).

Опріч Тасі, вони згадували багато спільних знайомих (М. Коцюбинський);

// Який стосується того самого предмета (про спогади, думки і т. ін.).

[Андрій:] Важно, що ми вкупі зросли, маємо спільні спогади (Леся Українка);

І от вони вдвох з Марією. Пливуть спільні думки (Н. Рибак);

// Який має однакове відношення до всіх, до кожного (в якій-небудь групі).

Любі мої! Ви і в горі, і в радощах все були вкупі, наче троянди рожеві на кущику спільнім (Леся Українка);

Громада звела ті джерела до спільного русла, обвела їх невисокою підмурівкою у вигляді підкови (Ірина Вільде);

Пірамідою називається многогранник, в якого одна грань, що називається основою, є який-небудь многокутник, а всі інші грані, що називаються бічними, – трикутники, які мають спільну вершину (з навч. літ.);

// Власт. кільком, багатьом людям, характерний для кількох, багатьох явищ.

Тисячам людей у житті властиві чисто зовнішні спільні ознаки, що створюють інколи помилкове враження всеохоплюючої подібності різних характерів, темпераментів тощо (з наук. літ.);

// у знач. ім. спі́льне, ного, с. Те, що властиве кільком, багатьом людям, характерне для кількох, багатьох явищ.

Не правда ж, є наче щось спільне між вогнями і співом? Як окремі вогні вгорі змішали свій дим, так і окремі хори, як поломінь сильні і яскраві, зіллялись .. в мозаїку згуків (М. Коцюбинський);

Антоніна – .. ровесниця Лени і її товаришка по гімназії, подруга по родинній традиції, але спільного між ними мало (Леся Українка).

Не ма́ти нічо́го спі́льного див. ма́ти²;

Спі́льна спра́ва див. спра́ва¹;

Спі́льними (об'є́днаними) зуси́ллями (си́лами, турбо́тами і т. ін.) див. зуси́лля.△ Найме́нше спі́льне кра́тне див. кра́тний.

◇ Зво́дити (приво́дити) / звести́ (привести́) до спі́льного (одного́) знаме́нника див. зво́дити;

Знахо́дити / знайти́ спі́льну мо́ву див. знахо́дити;

Нахо́дити / найти́ спі́льну мо́ву див. нахо́дити¹;

(1) Приво́дити до спі́льного знаме́нника (д) див. зво́дити.