1. Словник синонімів Вусика

спільний

I

артільний, багатосімейний, бригадний, будь-чий, всезагальний, вселюдський, всіхній, громадський, гуртовий, гуртовий-чортовий, загальний, колгоспний, котловий, нічий, нічийний, нічийній, радгоспний, родинний, сімейний, суспільний, чий-будь

II

див. дружний

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спільний — (який виконується разом з кимсь) сукупний, груповий, (про ухвалу) колегіальний, загальний. Словник синонімів Полюги
  2. спільний — спі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. спільний — Загальний; (ринок) об'єднаний; (- дії) колективний, сукупний; (- майно) гуртовий. Словник синонімів Караванського
  4. спільний — [сп’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. спільний — -а, -е. 1》 Який належить усім чи багатьом. || Який належить одному та іншому (іншим); який є загальною приватною власністю двох та більше осіб. || Признач. для колективного користування (в якійсь групі, в якомусь колективі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. спільний — СПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який належить усім або багатьом. Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (прислів'я); Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились, як рідні брати (М. Словник української мови у 20 томах
  7. спільний — зво́дити / звести́ до спі́льного (до одного́) знаме́нника що. Прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного; уподібнювати. Треба було “вживатися” в життя підприємства, звикати, “притиратися” і зводити до одного знаменника колишні уявлення з дійсністю (В. Фразеологічний словник української мови
  8. спільний — СПІ́ЛЬНИЙ (який належить усім або багатьом), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ, ГУРТОВИ́Й, ЗАГА́ЛЬНИЙ (призначений для спільного користування). Почали під озимину орати: хто свій шматок, самотужки, а хто вже й гуртом на спільному полі (І. Словник синонімів української мови
  9. спільний — Спі́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. спільний — СПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який належить усім або багатьом. Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (Укр.. присл.., 1955, 349); Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились... Словник української мови в 11 томах
  11. спільний — Спільний, -а, -е Общій, совмѣстный. К. ЧР. 427. Не спільний хліб. Черк. у. Розмова стала спільною. Левиц. Пов. 262. Словник української мови Грінченка