1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стежка

сте́жка

-и, ж.

1》 Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми.

|| Смуга, слід, що залишається після.

Заступати стежку кому — а) не давати кому-небудь місця для проходу; б) бути, ставати на перешкоді кому-небудь.

2》 рідко. Те саме, що доріжка 3).

3》 перен. Напрямок, шлях розвитку, діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь.

Збивати з [прямої] стежки — не давати можливості кому-небудь вести чесний, добропорядний спосіб життя.

Направляти на добру стежку кого — допомагати кому-небудь обрати правильний шлях у певній діяльності.

Ходити уторованими стежками — діяти так, як хтось уже раніше діяв.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стежка — сте́жка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сте́жки Орфографічний словник української мови
  2. стежка — (у траві) доріжка, (в горах) плай; (наукова) П. нива, поле діяльности, шлях, ур. стезя; стежечка, стежина. Словник синонімів Караванського
  3. стежка — Біжак (степова стежка), білотроп (по мерзлому снігу), вурма (стежка, протоптана худобою), доріженька, доріжечка, доріжка, межа, межівник, перть (стежка, якою гонять овець), пішник, пішничок, плай (у горах), плая (т.с. Словник синонімів Вусика
  4. стежка — [стежка] -жкие, д. і м. -ез'ц'і, мн. стеижки, стеижок дв'і стежкие Орфоепічний словник української мови
  5. стежка — СТЕ́ЖКА, и, ж. 1. Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. стежка — сте́жка: ◊ показа́ти, куди́ сте́жка в горох пригрозити (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. стежка — Не туди стежка в горох. Я тебе навчу, як робити. У нього гадок, як у заяця стежок. Дуже багато. Дуже змінчивий. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. стежка — вступа́ти / вступи́ти на шлях (на доро́гу, на сте́жку) чого, який (яку). Розпочинати яку-небудь діяльність або починати вести певний спосіб життя. — Щось ти, Гнате, вступаєш на поганий шлях.. Свою жінку прогнав од себе, зійшовся з другою без шлюбу (М. Фразеологічний словник української мови
  9. стежка — ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Словник синонімів української мови
  10. стежка — Сте́жка, -жки, -жці; -жки́, -жо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. стежка — СТЕ́ЖКА, и, ж. 1. Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  12. стежка — Стежка, -ки ж. Тропинка, дорожка, стезя. Позаростали стежки і доріжки травою зеленою. Мет. 56. В пекло стежки він не знав. Котл. Ен. III. 10. на стежку чию спасти. Пойти по чьей дорожкѣ. От і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодня. Словник української мови Грінченка