стогін
сто́гін
-гону, ч.
1》 Протяжливий жалібний звук, який видає людина від болю, туги і т. ін.
|| Подібний до такого звуку крик, що його видає тварина від болю і т. ін.
|| Жалібний крик (перев. птахів); квиління.
|| перен. Протяжливий шум, гул, що нагадує такий звук.
2》 перен. Нарікання, ремствування.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стогін — сто́гін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- стогін — Охання, охкання, скиглення; (птахів) квиління; П. плач. Словник синонімів Караванського
- стогін — [стог'ін] -гону, м. (ў) -гон'і, мн. -гоние, -гон'іў Орфоепічний словник української мови
- стогін — СТО́ГІН, гону, ч. 1. Протяжний жалібний звук, який видає людина від болю, туги, напруження і т. ін. Почувся слабий стогін матері. Харитя .. підбігла до ліжка (М. Словник української мови у 20 томах
- стогін — СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн. Словник синонімів української мови
- стогін — Сто́гін, -гону, -гонові, у -гоні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стогін — СТО́ГІН, гону, ч. 1. Протяжливий жалібний звук, який видає людина від болю, туги і т. ін. Почувся слабий стогін матері. Харитя.. підбігла до ліжка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- стогін — Стогін, -гону м. Стонъ. Словник української мови Грінченка