1. Словник синонімів української мови

стогін

СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн., заст., ІЄРЕМІА́ДА підсил. книжн., заст.; НИТТЯ́ розм. (набридливі скарги); ЛІТА́НІЯ (скарги, нарікання), ЛІТА́НЯ рідше. З особливою скаргою, з трепетом душевним прозвучали в устах Щасного оці слова (Ю. Збанацький); Він зроду не міг терпіти бабських нарікань і сліз (М. Стельмах); Хай кволі старчуки розводять мляві жалі (М. Зеров); Стогін покріпаченого люду не давав Сковороді спокою (П. Тичина); Легейдиха.. тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу ("та куди ж ти від'їжджаєш, та на кого ж ти покидаєш?") (А. Головко); Тяжко було Галі слухати такі погудки від матері (Панас Мирний); — Значить, ніяких новин на заводі немає, і не згадує мене ніхто? — не слухаючи бабиних ламентацій, знову запитав Кирило Сидоренко (В. Собко); Візьмусь до писання.., хоч знаю, що за се буде мені від сестри літанія щодня зрана до вечора (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стогін — сто́гін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стогін — Охання, охкання, скиглення; (птахів) квиління; П. плач. Словник синонімів Караванського
  3. стогін — [стог'ін] -гону, м. (ў) -гон'і, мн. -гоние, -гон'іў Орфоепічний словник української мови
  4. стогін — СТО́ГІН, гону, ч. 1. Протяжний жалібний звук, який видає людина від болю, туги, напруження і т. ін. Почувся слабий стогін матері. Харитя .. підбігла до ліжка (М. Словник української мови у 20 томах
  5. стогін — -гону, ч. 1》 Протяжливий жалібний звук, який видає людина від болю, туги і т. ін. || Подібний до такого звуку крик, що його видає тварина від болю і т. ін. || Жалібний крик (перев. птахів); квиління. || перен. Протяжливий шум, гул, що нагадує такий звук. 2》 перен. Нарікання, ремствування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стогін — Сто́гін, -гону, -гонові, у -гоні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. стогін — СТО́ГІН, гону, ч. 1. Протяжливий жалібний звук, який видає людина від болю, туги і т. ін. Почувся слабий стогін матері. Харитя.. підбігла до ліжка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. стогін — Стогін, -гону м. Стонъ. Словник української мови Грінченка