сторона
сторона́
-и, ж.
1》 Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок.
Сторони світу — північ, південь, схід, захід.
2》 перен. Те саме, що бік 7).
3》 Місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; край.
|| Те саме, що країна 1), 2).
4》 у знач. присл. стороною.
|| Обминаючи яке-небудь місце.
|| Осторонь, віддалік.
|| перен. Не безпосередньо, через когось. Обходити стороною.
5》 Простір, місцевість, місце, розташовані справа або зліва від середини.
|| Простір, місцевість, місце, розташовані на одному з берегів річки, озера і т. ін.
|| Одна з частин цілого, умовно поділеного навпіл. Сторона обличчя.
|| Місце, місцевість, розташовані на відстані від кого-, чого-небудь.
|| Уживається в складі назв частин міста, розміщеного на березі річки, бухти і т. ін. Виборзька сторона.
6》 чого і з означ. Складова частина, елемент чого-небудь.
|| Якість, особливість, що характеризують кого-, що-небудь у певному відношенні. Сильна сторона. Слабка сторона.
7》 Особа, група осіб, організація і т. ін., що протиставляється у певному відношенні іншій особі, групі осіб, організації тощо.
Договірні сторони — юридичні і фізичні особи, які укладають або уклали між собою договір.
Третя сторона — юридична або фізична особа, що визнається незалежною від сторін, які беруть участь у питанні, що розглядається.
8》 Одна з поверхонь якого-небудь предмета, бік чогось. Тіньова сторона.
9》 мат. Відрізок прямої, що обмежує геометричну фігуру. Сторона трикутника.
10》 перен. Погляд, кут зору, розуміння.
11》 рідко. Те саме, що сторінка 1).
З (зі) сторони — від сторонніх людей, з іншого середовища і т. ін.
На стороні — а) (у сполуч. зі сл. жити) окремо від рідних; б) серед чужих людей, в іншому колективі, не в своєму середовищі і т. ін.; в) (у сполуч. зі сл. дістати, взяти і т. ін.) незаконно.
На сторону — а) (у сполуч. зі сл. піти, віддати і т. ін.) в чужий дім; б) стороннім людям; в) (у сполуч. зі сл. збути, віддати і т. ін.) незаконно.
Значення в інших словниках
- сторона — сторона́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сторони́ Орфографічний словник української мови
- сторона — Бік; (рідна) край, країна, земля, місцевість, околиця; (чужа) ІД. чужина; (творчости) аспект, риса; мн. СТОРОНИ, (угоди) ЮР. партнери, учасники; пр. СТОРОНОЮ, (їхати) навзбіч. Словник синонімів Караванського
- сторона — 1. бік, узбіччя 2. край, країна, земля моск. бік Словник чужослів Павло Штепа
- сторона — СТОРОНА́, и́, ж. 1. Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок. – У-у! – заскрипівши зубами, загув Грицько і зло посваривсь кулаком у ту сторону, де стояв панський будинок (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- сторона — сторона́: ◊ ви́йти на сторону евф. до піти до вбиральні, туалету (ст): У тій тривозі загрожений часами утікав перед небезпекою в той спосіб... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- сторона — Всякому мила своя сторона. Кожний любить свій рідний край. Чужа сторона не медом полита, а сльозами. В чужих краях зазнаєш багато горя. Чужа сторона не навчить ума. Хто не навчився вдома, той не порозумнішає і в чужих краях. Приповідки або українсько-народня філософія
- сторона — зворо́тний (і́нший, дру́гий і т. ін.) бік меда́лі. Протилежний вияв чого-небудь; протилежність. Кожен бере на себе те, що йому під силу, з щоденних клопотів має і копійку, і втіху. Фразеологічний словник української мови
- сторона — БІК (місце збоку кого-, чого-небудь; одна з поверхонь якого-небудь предмета), СТОРОНА́. По обидва боки ґанку бризкали фонтани (І. Нечуй-Левицький); Є плід на берегах Мертвого моря. Він висить на гілці й красується показним боком (Г. Словник синонімів української мови
- сторона — Сторона́, -ни́, -ні́; сто́рони, сторі́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сторона — СТОРОНА́, и́, ж. 1. Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок. — У-у! — заскрипівши зубами, загув Грицько і зло посваривсь кулаком у ту сторону, де стояв панський будинок (Мирний, І, 1954, 302)... Словник української мови в 11 томах