1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стривожений

стриво́жений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стривожити.

2》 у знач. прикм. У якого викликали, якому вселили почуття неспокою, хвилювання.

3》 у знач. прикм. Який виражає збентеження, неспокій, тривогу.

Стривожена душа чия, у кого; Стривожене серце чиє, у кого — хто-небудь відчуває неспокій, тривогу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стривожений — стриво́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. стривожений — див. схвильований Словник синонімів Вусика
  3. стривожений — СТРИВО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до стриво́жити. Напиши мені, як мама почуває себе, чи здорова зовсім, чи не стривожена дуже (М. Коцюбинський); До палаючої вівчарні вже поспішали стривожені дзвоном люди (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. стривожений — ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл. Словник синонімів української мови
  5. стривожений — СТРИВО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до стриво́жити. Напиши мені, як мама почуває себе, чи здорова зовсім, чи не стривожена дуже (Коцюб., III, 1956, 185); До палаючої вівчарні вже поспішали стривожені дзвоном люди (Мокр., Слід.. Словник української мови в 11 томах