1. Великий тлумачний словник сучасної мови

строчити

строчи́ти

строчу, строчиш, недок.

1》 перех. Шити суцільним швом, перев. на швацькій машині.

2》 неперех., перен. Робити часті, безперервні, один за одним постріли.

3》 перех., перен. Швидко писати.

|| ірон. Писати що-небудь.

|| неперех. Швидко, безупинно говорити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строчити — строчи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. строчити — (суцільним швом) шити; (кулями) стріляти <�раз-у-раз>; (клявзи) писати. Словник синонімів Караванського
  3. строчити — див. шити Словник синонімів Вусика
  4. строчити — 1. див. говорити 2. це шити Словник чужослів Павло Штепа
  5. строчити — СТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, недок. 1. що. Шити суцільним швом, перев. на швацькій машині. Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить, хазяйка вишива кругленьку квітку на очіпку шовком, – сидять коло столу обоє (Марко Вовчок); – На науку, правда... Словник української мови у 20 томах
  6. строчити — Чу, -чиш, недок. Давати оральне сексуальне задоволення. ◇ Строчити мінет — робити мінет чоловіку. Строчити пілотку — робити кунілінгус. Я відчиняю двері, а він на всю пілотку строчить! Словник сучасного українського сленгу
  7. строчити — ПИСА́ТИ (графічно передавати на чомусь слова, текст тощо); КРЕ́СЛИТИ, НАКРЕ́СЛЮВАТИ (перев. друкованими літерами); ВИПИ́СУВАТИ (старанно); ВИВО́ДИТИ (перев. із сл. Словник синонімів української мови
  8. строчити — СТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, недок. 1. перех. Шити суцільним швом, перев. на швацькій машині. Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить, хазяйка вишива кругленьку квітку на очіпку шовком, — сидять коло столу обоє (Вовчок, І, 1955, 297); — На науку... Словник української мови в 11 томах
  9. строчити — Строчи́ти, -чу́, -чиш гл. Строчить (въ шитьѣ). Словник української мови Грінченка